Як розпізнати рак товстої кишки на ранніх стадіях?

«Незручна» невидима хвороба.

На сьогоднішній день зростання захворюваності на рак товстої кишки (колоректальний рак) протягом останніх років спостерігається у всіх економічно розвинених країнах світу. Успіх у боротьбі з колоректальним раком залежить від своєчасно діагностованого захворювання, високої кваліфікації лікарів та якісно проведених діагностичних досліджень. А найкраще лікування будь-якої хвороби - це її профілактика.

 Колоректальний рак (рак прямої кишки) - медичне визначення злоякісної пухлини слизової оболонки товстої кишки ("колон") або прямої кишки ("ректум"). Об'єднання пухлин прямої, сигмоподібної, ободової та сліпої кишки в одну статистичну одиницю не випадкове. Пухлини перелічених відділів травного тракту мають подібні причини та механізм розвитку, прояви та ускладнення, методи діагностики та лікування.

Часта патологія.

 Пухлини товстої кишки стабільно займають одне з перших місць у структурі онкологічної патології. Злоякісні новоутворення тонкого кишківника при цьому зустрічаються надзвичайно рідко. Розвиток раку кишківника більш характерний для похилого віку і рідко зустрічається у людей молодших сорока років, але після сорока ризик захворювання зростає з кожним роком.

 Частота виникнення цього захворювання вища серед чоловіків. Причини виникнення раку кишківника, як і інших видів онкологічних захворювань, остаточно невідомі. Незважаючи на це, на сьогоднішній день з великою впевненістю можна виділити три основні групи причин, що сприяють розвитку цього захворювання. До них належать: 

•  характер харчування
•  деякі хронічні захворювання товстої кишки
•  генетична предиспозиція.

 Тим не менше, у більшості випадків пухлини кишківника виникають , без будь-якої визначеної причини.

Ознаки хвороби:

 Клінічні симптоми раку прямої кишки та ступінь їх прояву визначаються розмірами та локалізацією пухлини, ступенем інвазії, формою росту, а також наявністю або відсутністю метастазів.

Найпоширенішими ранніми (первинними) симптомами раку товстої кишки є : наявність крові та слизу в калі, зміна звичного характеру дефекації та тенезми (хибні позиви на дефекацію). Часто вони виражені невиразно і не привертають до себе належної уваги пацієнта та лікаря. При досягненні пухлиною значних розмірів виникають так звані вторинні симптоми, зумовлені звуженням просвіту кишки, до яких належать здуття живота, спастичні болі, нудота та блювання, а також запори, що можуть чергуватися з діареєю.

На більш пізніх стадіях, при проростанні пухлини в стінки кишки та її поширенні на сусідні органи, поряд з вищенаведеними, з'являються й інші симптоми.

Загальні симптоми:- схуднення, слабкість, зниження працездатності, втома, анемія, тьмяний колір обличчя, тощо. виникають лише при розповсюдженому пухлинному процесі.

Слід зазначити, що практично всі з вищенаведених симптомів можуть мати місце й при інших захворюваннях травної системи - від геморою до синдрому подразненої кишки.

Діагностика та лікування:

 Поява симптомів, що дозволяють підозрювати патологію товстого кишківника, повинна бути приводом для невідкладного звернення до лікаря. Першим кроком для виявлення раку кишківника є ректальне пальцеве обстеження, під час якого лікар обстежує задній прохід на предмет наявності пухлин. Цим методом можуть бути виявлені пухлини прямої кишки. Певну роль може відігравати проведення лабораторного дослідження калу на приховану кров.

Основним методом діагностики раку товстого кишківника є колоноскопія (ендоскопічний огляд товстої кишки на всій довжині) з біопсією та подальшим гістологічним дослідженням біоптату.

Для визначення поширеності процесу використовуються такі сучасні методи досліджень як комп'ютерна томографія (КТ) та позитронно-емісійна томографія (PET).

Для виявлення метастазів у печінці, крім КТ може використовуватися УЗД черевної порожнини. Радикальне лікування раку кишківника полягає в проведенні хірургічного втручання з видаленням ураженої та прилеглих ділянок кишки та, як правило, близьких лімфатичних вузлів, оскільки саме в них проростають раквові клітини. Обсяг втручання залежить від локалізації пухлини, ступеня поширеності процесу, наявності або відсутності метастазів тощо.